сипучка

СИПУ́ЧКА, и, ж., розм.

1. Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не влігся.

2. Що-небудь сипке.

Звантажував [хлопчина] вугіль-сипучку, В роботі палав, як вогонь, А потім, на першу ж получку, Купив собі в друзів гармонь (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 72).

Значення в інших словниках

1. сипучка — сипу́чка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сипучка — див. заметіль  Словник синонімів Вусика
3. сипучка — -и, ж., розм. 1》 Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не злігся. 2》 Що-небудь сипке.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сипучка — СИПУ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не влігся. 2. Що-небудь сипке. Звантажував [хлопчина] вугіль-сипучку, В роботі палав, як вогонь, А потім, на першу ж получку, Купив собі в друзів гармонь (Я. Шпорта).  Словник української мови у 20 томах
5. сипучка — Сипучка, -ки ж. Погода зимняя, когда вѣтеръ мететъ снѣгъ. Судж. у.  Словник української мови Грінченка