сипучий
СИПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що сипки́й¹.
Прихожий ззаду сів, і, сніг сипучий живо краючи, Помчали стежкою санки (Фр., XIII, 1954, 39);
Поступляться сипучі піски, поступляться чорні вихорі й бурі, поступиться ерозія грунту, всі лихі сили перед людським розумом поступляться… (Вишня, І, 1956, 396);
Хлопець.. шукає, де менше піску, де він не такий сипучий, а пісок дедалі сипучіший (Гончар, Тронка, 1963, 227);
Він нишком переповз до яру, До круч сипучих і стрімких (Бажан, І, 1946, 150);
Його хазяйка мила Сипучої для нас картоплі наварила (Рильський, Сад.., 1955, 56);
Сипуча маса.
Словник української мови (СУМ-11)