сириця
СИРИ́ЦЯ, і, ж. Недублена шкіра (перев. яловича, свиняча або верблюдяча), оброблена жировими речовинами, які роблять її дуже міцною та еластичною.
Отець Ісакій, хоч був і дерзкий на вдачу, але вхопив чоботи, і як почув дух юхти та сириці, ..то й не встояв (Н.-Лев., III, 1956, 388);
— Нн-о-о! — гукнув [Григор] голосно і смикнув за віжки з сириці (Гуц., Скупана.., 1965, 19);
// Сирицевий ремінь.
Везуть пани Павлюка Селом Боровицею Ще й скрутили йому рученьки Назад сирицею (Укр.. думи.., 1955, 87);
Пов’яжу я той льон сирою сирицею, Накажу я до свого милого рідною сестрицею (Чуб., V, 1874, 227);
Князь Ярема стояв біля вікна, глибоко замислившись, коли до княжої світлиці ввели Богуна, міцно зв’язаного сирицею (Кач., Вибр., 1953, 10).
Словник української мови (СУМ-11)