сиротинонька
СИРОТИ́НОНЬКА, и, ч. і ж., нар.-поет. Зменш. пестл. до сироти́нка.
Щось не спиться серед ночі Сиротиноньці (Граб., І, 1959, 111);
Нема долі гірш Сиротиноньки! (Черн., Поезії, 1959, 158);
— Ох ти ж, горе тяжке!.. Це ж Улька, сиротинонька, дитя безпритульне,— простогнав дідок із сивою борідкою (Мик., II, 1957, 309).
Словник української мови (СУМ-11)