скакалка

СКАКА́ЛКА, и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти.

Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (Ів., Таємниця, 1959, 125);

Стрибали [спортсмени] через дитячу скакалку, то на обох ногах, то на одній, то нога через ногу (Собко, Звич. життя, 1957, 180).

Значення в інших словниках

1. скакалка — скака́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скакалка — -и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кінцях, через якого стрибають діти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скакалка — Стрибка  Словник чужослів Павло Штепа
4. скакалка — СКАКА́ЛКА, и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти. Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (О.  Словник української мови у 20 томах