скандаліст

СКАНДАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто любить влаштовувати скандали (у 2 знач.); бешкетник.

Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, .. Васька Лобатий, цей п’яниця, скандаліст і цинік, не раз уже виявлявся правим (Гончар, II, 1959, 352).

Значення в інших словниках

1. скандаліст — скандалі́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. скандаліст — див. БЕШКЕТНИК.  Словник синонімів Караванського
3. скандаліст — див. задерикуватий  Словник синонімів Вусика
4. скандаліст — -а, ч. Той, хто любить влаштовувати скандали (у 2 знач.); бешкетник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. скандаліст — СКАНДАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто любить влаштовувати скандали (у 2 знач.); бешкетник. Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, .. Васька Лобатий, цей п'яниця, скандаліст і цинік, не раз уже виявлявся правим (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
6. скандаліст — Скандалі́ст, -та; -лі́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)