скарн

СКАРН, у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза.

Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (Геол. ж., XIII, 1, 1953, 17).

Значення в інших словниках

1. скарн — скарн іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скарн — -у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скарн — СКАРН, у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза. Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. скарн — (швед. skarn) метаморфічна гірська порода, що складається переважно з гранату, піроксену та деяких інших вапняково-залізистих силікатів. З С. пов’язані родовища залізних, мідних та поліметалевих руд.  Словник іншомовних слів Мельничука