скарн
СКАРН, у, ч.
Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза.
Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)