скарлючитися
СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
Зігнутися, зіщулитися.
Захирів старий, згорбився, скарлючився... та й умер (Панас Мирний);
– Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Тулуб);
// Неприродно викривитися (про руки, пальці і т. ін.).
Очі в нього запалали, пальці якось скарлючилися (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)