скарлючити
СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм.
1. Сильно зігнути, скорчити;
// Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.).
2. безос. Звести судомою; зсудомити.
До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять .. То трохи заспокоювалась дівчина: нічого немовби загрозливого. То холодом обсипало всю: а що, як Черемашка знову скарлючить? (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)