сквар
СКВАР, у, ч., діал. Спека.
Стар любить сквар, а молод холод (Номис, 1864, № 8704);
Було саме полудне, сонце пекло і жевріло посеред безхмарного неба; величезні дуби, ялиці і берези дрімали недвижно над Івановою головою, розкішно гріючи свої вершечки в сонячнім скварі (Фр., III, 1950, 128).
Словник української мови (СУМ-11)