скельце

СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло.

Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141);

Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (Коп., Вибр., 1948, 252);

*У порівн. На день мого народження Київ був чистий, як скельце (Ю. Янов., II, 1954, 16);

// Лінза в окулярах, пенсне і т. ін.

Він пересунув окуляри нижче на ніс, поглянув на Івана Семеновича поверх скелець (Ю. Янов., II, 1954, 115);

Уже вдруге визирала [господиня] у вікно на море і пильно вдивлялася в лінію вистроєних суден англійського флоту крізь скельця перламутрового бінокля (Панч, В дорозі, 1959, 54);

У прозорих скельцях стереотруби майор бачив коливання.. очеретин, далекі розриви снарядів артилерії (Собко, Вогонь.., 1947, 133).

Значення в інших словниках

1. скельце — ске́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скельце — [скел'цеи] -л'ц'а, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -леиц'  Орфоепічний словник української мови
3. скельце — -я, с. Зменш. до скло. || Лінза в окулярах, пенсне тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скельце — СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло. Млин – цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (І. Муратов); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (О. Копиленко); * У порівн. На день мого народження Київ був чистий, як скельце (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. скельце — диви́тися крізь те́мні окуля́ри на що, рідко на кого. Надмірно перебільшувати вади чого-, кого-небудь; бачити в чомусь, комусь тільки негативне. Після тяжкого розлучення Оксана дивилася на всіх чоловіків крізь темні окуляри (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
6. скельце — Ске́льце, звич. шке́льце, -ця  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)