скельце —
ске́льце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
скельце —
[скел'цеи] -л'ц'а, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -леиц'
Орфоепічний словник української мови
скельце —
-я, с. Зменш. до скло. || Лінза в окулярах, пенсне тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скельце —
СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло. Млин – цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (І. Муратов); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (О. Копиленко); * У порівн. На день мого народження Київ був чистий, як скельце (Ю.
Словник української мови у 20 томах
скельце —
диви́тися крізь те́мні окуля́ри на що, рідко на кого. Надмірно перебільшувати вади чого-, кого-небудь; бачити в чомусь, комусь тільки негативне. Після тяжкого розлучення Оксана дивилася на всіх чоловіків крізь темні окуляри (З усн. мови).
Фразеологічний словник української мови
скельце —
СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (Коп., Вибр., 1948, 252); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах