скельце

ске́льце

-я, с.

Зменш. до скло.

|| Лінза в окулярах, пенсне тощо.

Значення в інших словниках

1. скельце — ске́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скельце — [скел'цеи] -л'ц'а, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -леиц'  Орфоепічний словник української мови
3. скельце — СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло. Млин – цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (І. Муратов); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (О. Копиленко); * У порівн. На день мого народження Київ був чистий, як скельце (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. скельце — диви́тися крізь те́мні окуля́ри на що, рідко на кого. Надмірно перебільшувати вади чого-, кого-небудь; бачити в чомусь, комусь тільки негативне. Після тяжкого розлучення Оксана дивилася на всіх чоловіків крізь темні окуляри (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
5. скельце — Ске́льце, звич. шке́льце, -ця  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скельце — СКЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до скло. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (Коп., Вибр., 1948, 252); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах