скеля

ске́ля

-і, ж.

Кам'яна брила або гора зі стрімкими схилами та гострими виступами.

Значення в інших словниках

1. скеля — ске́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скеля — Стрімчак, бескет, бескид, зб. бескеття; (підводна) риф; скелище, скелля  Словник синонімів Караванського
3. скеля — див. твердий  Словник синонімів Вусика
4. скеля — [скел'а] -л'і, ор. -леийу, р. м. скел'  Орфоепічний словник української мови
5. скеля — СКЕ́ЛЯ, і, ж. Кам'яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами. Над самою водою стояла висока, але не широка скеля, ніби стіна з каміння (І. Нечуй-Левицький); На флангах не було не лише доріг, а навіть стежок ..  Словник української мови у 20 томах
6. скеля — ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т) діал.; КИЧЕ́РА діал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НА рідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (ЗГІ́Р'Я) (невисока).  Словник синонімів української мови
7. скеля — Ске́ля, -лі, -лею, ске́ле! ске́лі, скель  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. скеля — СКЕ́ЛЯ, і, ж. Кам’яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами. Над самою водою стояла висока, але не широка скеля, ніби стіна з каміння (Н.-Лев., III, 1956, 37); На флангах не було не лише доріг, а навіть стежок..  Словник української мови в 11 томах
9. скеля — Скеля, -лі ж. Скала. Мнж. 32. Море, грай, реви, скелі ламай. Шевч. 57.  Словник української мови Грінченка