скеля —
[скел'а] -л'і, ор. -леийу, р. м. скел'
Орфоепічний словник української мови
скеля —
-і, ж. Кам'яна брила або гора зі стрімкими схилами та гострими виступами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скеля —
СКЕ́ЛЯ, і, ж. Кам'яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами. Над самою водою стояла висока, але не широка скеля, ніби стіна з каміння (І. Нечуй-Левицький); На флангах не було не лише доріг, а навіть стежок ..
Словник української мови у 20 томах
скеля —
ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т) діал.; КИЧЕ́РА діал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НА рідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (ЗГІ́Р'Я) (невисока).
Словник синонімів української мови
скеля —
СКЕ́ЛЯ, і, ж. Кам’яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами. Над самою водою стояла висока, але не широка скеля, ніби стіна з каміння (Н.-Лев., III, 1956, 37); На флангах не було не лише доріг, а навіть стежок..
Словник української мови в 11 томах