скеля
СКЕ́ЛЯ, і, ж.
Кам'яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами.
Над самою водою стояла висока, але не широка скеля, ніби стіна з каміння (І. Нечуй-Левицький);
На флангах не було не лише доріг, а навіть стежок .. Там починались дрімучі ліси і прямовисні стіни диких скель (О. Гончар);
Пристані там не було, ні затоки, де б суднам ховатись; Всюди лиш кручі, та скелі суворі, та рифи стирчали (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* Образно. Східна околиця неба жевріла..; ширше розходилися понад землею золоті язики, підлизували знизу дрімливі скелі хмар (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Половчиха тримала хату в залізному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі (Ю. Яновський);
* Образно. * У порівн. Радянський Союз непохитною скелею стоїть на сторожі миру в усьому світі (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)