скеля
ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т) діал.; КИЧЕ́РА діал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НА рідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (ЗГІ́Р'Я) (невисока). Ближні гори зеленіють, А за ними — сині, А найдальші ледве мріють Снігом на вершині (М. Нагнибіда); Мов невидимая рука тут положила Границею отсії дві гори, Що високо до неба поздіймались, Один зелений бескид, другий — темний (Леся Українка); На крайньому бескеді стояло кілька смерек (Ю. Смолич); Мирно тим часом пливли кораблі по широкому полю.. І наближались уже до бескетів Сірен, до тих білих Скель лиховісних, засіяних густо кістьми мореходців (М. Зеров); Сонце поволі сховалося за кичеру (Є. Куртяк); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори.. А скільки раз з оцих скелин, Освячених навіки, Героїв зборотих на згин Провадив меч владики (П. Грабовський); Ген-ген здіймалися зелені узгір'я, освітлені сонцем, ніби казкові собори (І. Цюпа); Перед нами на тому боці Росі вислалося на згір'ї.. село (С. Васильченко).
Словник синонімів української мови