склепарка

СКЛЕПА́РКА, и, ж., діал. Жін. до склепа́р.

— Навмисне [йде Мілько] через склепок, щоби побачитися з красною склепаркою, — зареготався пан маршалок (Март., Тв., 1954, 189).

Значення в інших словниках

1. склепарка — склепа́рка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. склепарка — СКЛЕПА́РКА, и, ж., діал. Жін. до склепа́р. – Навмисне [йде Мілько] через склепок, щоби побачитися з красною склепаркою, – зареготався пан маршалок (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
3. склепарка — склепа́рка жінка-продавець (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт