склик

СКЛИК, у, ч., рідко.

1. Дія за знач. скли́кати, склика́ти.

2. Голосний, гучний вигук; окрик.

У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Вовчок, І, 1955, 362).

Значення в інших словниках

1. склик — склик іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. склик — -у, ч., рідко. 1》 Дія за знач. скликати, скликати. 2》 Голосний, гучний вигук; окрик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. склик — СКЛИК, у, ч., рідко. 1. Дія за знач. скли́кати, склика́ти. Хотілося, щоб пролунав, прогучав його склик над усім безбережним Поліссям, проник у кожну хату, у душу (М. Олійник). 2. Голосний, гучний вигук; окрик. У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. склик — Скли́к, -ку ж. Созывъ.  Словник української мови Грінченка