склоочисник
СКЛООЧИ́СНИК, а, ч.
1. Пристрій для автоматичного очищення оглядового скла транспортних машин від дощу і снігу.
Вітрове скло повинно бути чистим, якщо на ньому осідають краплі вологи, необхідно включити склоочисники (Роб. газ., 21.Х 1965, 2).
2. Спеціальна речовина для миття скла.
5000 коробочок з таблетками універсального склоочисника «Схід» надійшли до універмагів міста (Веч. Київ, 31.III 1967, 1).
Словник української мови (СУМ-11)