скніння

СКНІ́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. скні́ти.

2. Тупий, ниючий біль.

Марко відчув тривожне скніння в грудях (Рибак, Дніпро, 1953, 73).

Значення в інших словниках

1. скніння — скні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скніння — -я, с. 1》 Стан за знач. скніти. 2》 Тупий, ниючий біль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скніння — СКНІ́ННЯ, я, с. 1. Стан за знач. скні́ти. О, яке незграбне скніння-животіння (В. Чумак). 2. Тупий, ниючий біль. Марко відчув тривожне скніння в грудях (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах