скоординований
СКООРДИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоординува́ти;
// У знач. прикм.
Любила рух, яким застібував [Василь] гудзики на пальті. Його мужність, так здавалося Лесі, найкраще виявляла себе назовні в тому скоординованому русі (Вільде, На порозі, 1955, 64);
// скоордино́вано, безос. присудк. сл.
Стихія — не помічник, а перешкода соціалізму: тут все повинно бути передбачено, заплановано, скоординовано і згідно з планом втілено в життя (Ком. Укр., 6, 1970, 33).
Словник української мови (СУМ-11)