скопаний
СКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скопа́ти.
На самій середині косогор [косогір] був рівно скопаний настільки, щоб на йому вмістилась хата з маленькою повіткою (Н.-Лев., II, 1956, 125);
На дільниці, скопаній ямками, роблять посадку молоденьких яблуньок (Головко, І, 1957, 448);
*Образно. Обличчя скопане віспою, але юнак симпатичний (Епік, Тв., 1958, 581);
// У знач. прикм.
Мар’янка оглянула скопану грядку (Десняк, Вибр., 1947, 115);
Він почув запах скопаної землі, звідки недавно було вигорнуто картоплю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193;
// ско́пано, безос. присудк. сл. Клапоть її наділу знову скопано, заскороджено граблями (Стельмах, II, 1962, 340).
Словник української мови (СУМ-11)