скоренько
СКОРЕ́НЬКО. Присл. до скоре́нький.
— Я побіг у сад і скоренько вирізав собі цівку з бузини (Гр., Без хліба, 1958, 58);
Ад’ютант вибіг на горбок, розглянувся і вернувся скоренько до генерала (Мак., Вибр., 1956, 170).
Словник української мови (СУМ-11)