скорець
СКО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Вузький довгий килим.
Сяде [Марія] ввечері скорці-коверці повстяні ткати, квіти червоні та жовті на чорному тлі розкидати.. — теж милуюся (Мур., Бук. повість, 1959, 41).
Словник української мови (СУМ-11)СКО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Вузький довгий килим.
Сяде [Марія] ввечері скорці-коверці повстяні ткати, квіти червоні та жовті на чорному тлі розкидати.. — теж милуюся (Мур., Бук. повість, 1959, 41).
Словник української мови (СУМ-11)