скорець
СКО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Вузький довгий килим.
Сяде [Марія] ввечері скорці-коверці повстяні ткати, квіти червоні та жовті на чорному тлі розкидати.. — теж милуюся (Мур., Бук. повість, 1959, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скорець — ско́рець іменник чоловічого роду килим діал. Орфографічний словник української мови
- скорець — -рця, ч., діал. Вузький довгий килим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорець — СКО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Вузький довгий килим. Сяде [Марія] ввечері скорці-коверці повстяні ткати, квіти червоні та жовті на чорному тлі розкидати .. – теж милуюся (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах