скорість
СКО́РІСТЬ, рості, ж., розм. Те саме, що шви́дкість.
Ліземо вище. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори (Коцюб., III, 1956, 139);
Просувалася [ящірка] з великою скорістю поміж людські ноги. Неначе плила водою (Март., Тв., 1954, 294);
Знов гуркоче літак… Там безсонний пілот розвиває невидану скорість (Сос., II, 1958, 10).
У (в) ско́рості — те саме, що У (в) ско́рому ча́сі ( див. ско́рий).
Після того в скорості подався наш Яременко із села (Хотк., І, 1966, 87).
Словник української мови (СУМ-11)