скорість
СКО́РІСТЬ, рості, ж., розм.
Те саме, що шви́дкість.
Ліземо вище. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори (М. Коцюбинський);
Просувалася [ящірка] з великою скорістю поміж людські ноги. Неначе плила водою (Л. Мартович);
Знов гуркоче літак... Там безсонний пілот розвиває невидану скорість (В. Сосюра).
(1) У (в) ско́рості – те саме, що У (в) ско́рому ча́сі (див. час).
Після того в скорості подався наш Яременко із села (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)