скорій
СКОРІ́Й, присл., діал.
Скоріше.
Доводилося економові мало не після кожного дощу набавлять дівчатам п'ятака, щоб скорій буряк копали (К. Гордієнко);
Пригадавсь Грицькові гімназист Валя, якого він бачив на святках з Галею. – Ото їй скорій до пари, – думав собі Грицько (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)