скорій
СКОРІ́Й, присл., діал. Скоріше.
Доводилося економові мало не після кожного дощу набавлять дівчатам п’ятака, щоб скорій буряк копали (Горд., Заробітчани, 1949, 122);
Пригадавсь Грицькові гімназист Валя, якого він бачив на святках з Галею. — Ото їй скорій до пари, — думав собі Грицько (Вас., І, 1959, 176).
Словник української мови (СУМ-11)