скот
СКОТ, у і а́, ч., збірн. Четвероногі свійські сільськогосподарські тварини.
Пригадав [Василь] свої давні дитячі літа, як з Грицьком та Івасем пасли скот (Мирний, IV, 1955, 134);
Скот заганяли в загороди, тільки обкопані ровом (Н.-Лев., II, 1956, 118);
Скот не пасеться на полинях, і пастухи вважають, що спати під полинем — небезпечно (Ю. Янов., І, 1958, 104).
Ста́вити (ма́ти) за скот (скоті́в) кого — жорстоко, грубо поводитися з ким-небудь.
Панів за те там [у пеклі] мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., I, 1952, 135);
Ляхи.. мали.. нас за скот (П. Куліш, Вибр., 1969, 117).
Словник української мови (СУМ-11)