скрипливий
СКРИПЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що скрипу́чий 1, 2.
Скрипливе дерево довго живе (Укр.. присл.., 1955, 145);
Він почав звільна писати гусячим, скрипливим пером (Фр.. VI, 1951, 170);
Надвечір скриплива арба з’їхала на рівний… Ходжентський шлях (Ле, Міжгір’я, 1953, 220);
Тато навстіж відчиняє наші скрипливі ворота (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 175);
— Я став підійматись угору.. Коли це чую за собою якийсь скрипливий, хрипкий.. голос (Григ., Вибр., 1959, 383).
Словник української мови (СУМ-11)