скрутель
СКРУ́ТЕЛЬ, СКРУ́ТІЛЬ, тля, ч., діал.
1. Петля, кільце.
2. Скрутень.
Скрутлі соломи.
3. Сувій, згорток.
Виліз [Мошко] на скриню, сягнув на поличку, прибиту під самою стелею, і дістав відти скрутіль пожовклих паперів (Фр., II, 1950, 347);
Урядник.. несе книжку під пахвою, а Трохим-десятник — сито з якимись паперовими скрутлями (Козл., Щури.., 1956, 169).
Словник української мови (СУМ-11)