скіпчик

СКІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до скіпе́ць¹.

Олександр Івашко обдивився місцевість, кожен скіпчик, перевірив гранати й поповз (Панч, Іду, 1946, 56).

Значення в інших словниках

1. скіпчик — скі́пчик іменник чоловічого роду яма глибиною в одну лопату діал.  Орфографічний словник української мови
2. скіпчик — -а, ч., діал. Зменш.-пестл. до скіпець I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скіпчик — СКІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до скіпе́ць¹. Олександр Івашко обдивився місцевість, кожен скіпчик, перевірив гранати й поповз (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах