славлений
СЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сла́вити 1, 2.
Київ криється туманом. Голубим, як отчий дим… Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм [Париже]. А й прославлені за діло, Будуть славлені повік (Рильський, III, 1961, 261);
Що ж робитимеш віднині, Людом славлений різьбяр? (Нагн., Вибр., 1950, 25).
Словник української мови (СУМ-11)