славлений
СЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до сла́вити 1, 2.
Київ криється туманом. Голубим, як отчий дим... Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм [Париже]. А й прославлені за діло, Будуть славлені повік (М. Рильський);
Що ж робитимеш віднині, Людом славлений різьбяр? (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)