славлення

СЛА́ВЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. сла́вити 1, 2.

Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця .. – усе помішалося, переплуталося (Марко Вовчок);

“Троянди й виноград” [М. Рильського] – книга новаторська своїм змістом. Присвячена красі природи, славленню праці і мистецтва (С. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. славлення — сла́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. славлення — -я, с. Дія за знач. славити 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. славлення — СЛА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. сла́вити 1, 2. Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця..— усе помішалося, переплуталося (Вовчок, Вибр., 1946, 181); «Троянди й виноград» [М. Рильського] — книга новаторська своїм змістом.  Словник української мови в 11 томах