славненький

СЛАВНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до сла́вний 3, 4.

– Ох, мамо, купи мені отаку хустку! – Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! Або цю червоненьку! (Марко Вовчок);

– Він дуже славненький. Білявенький, очки інколи сірі, а інколи голубі, чуб пушком і спокійний (М. Стельмах);

– Яке славненьке! – порушив тишу голосний вигук Жабі. – Диви, маленьке, жовтявенько-зелене, лузає щось... Вивірка! (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. славненький — славне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. славненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до славний 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. славненький — СЛАВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до сла́вний 3, 4. — Ох, мамо, купи мені отаку хустку! — Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! Або цю червоненьку! (Вовчок, І, 1955, 304); — Він дуже славненький.  Словник української мови в 11 томах
4. славненький — Славний, -а, -е 1) Славный. І наша слава вічно славна буде. К. ЦН. 241. Завели їх в славне місто, славне місто, ще славніщі замки. Чуб. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 2) Хорошій. Славний чоловік, та березинський. Ном. № 4705. ум.  Словник української мови Грінченка