славненький
СЛАВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до сла́вний 3, 4.
— Ох, мамо, купи мені отаку хустку! — Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! Або цю червоненьку! (Вовчок, І, 1955, 304);
— Він дуже славненький. Білявенький, очки інколи сірі, а інколи голубі, чуб пушком і спокійний (Стельмах, II, 1962, 77);
— Яке славненьке! — порушив тишу голосний вигук Жабі. — Диви, маленьке, жовтявенько-зелене, лузає щось… Вивірка! (Досв., Вибр., 1959, 47).
Словник української мови (СУМ-11)