славненько
СЛАВНЕ́НЬКО. Присл. до славне́нький.
— Чуєш? — промовляли брати дно до дного.— От як йому [брату] буде! От як виборно [гарно]! — І Галя погукувала: «О, славненько! О, любенько!» (Вовчок, І, 1955, 294).
Словник української мови (СУМ-11)СЛАВНЕ́НЬКО. Присл. до славне́нький.
— Чуєш? — промовляли брати дно до дного.— От як йому [брату] буде! От як виборно [гарно]! — І Галя погукувала: «О, славненько! О, любенько!» (Вовчок, І, 1955, 294).
Словник української мови (СУМ-11)