славонька

СЛА́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до сла́ва 1-3.

[Маруся:] Я благати буду бога, Щоб допоміг тобі скоріш вернутись І славоньки добути (Сам., II, 1958, 25);

Нам, братця, нам, братця,.. Славоньки шукати, Ворога губити (Укр. поети-романтики.., 1968, 136);

— Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає (Гл., Вибр., 1951, 233);

Зав’янь, рута зелененька, Понад берегами, Знапастила я славоньку Темними ночами (Щог., Поезії, 1958, 65);

Пряла вдень я й уночі, Тепер перестала: Про куделицю мою Славонька постала (П. Куліш, Вибр., 1969, 389);

— Ой, козаче, утікай Та й на мене славоньки не пускай (Укр.. лір. пісні, 1958, 142).

Значення в інших словниках

1. славонька — сла́вонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. славонька — -и, ж. Пестл. до слава 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. славонька — СЛА́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до сла́ва 1–3. [Маруся:] Я благати буду Бога, Щоб допоміг тобі скоріш вернутись І славоньки добути (В. Самійленко); – Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. славонька — Славонька, -ки ж. ум. отъ слава.  Словник української мови Грінченка