славолюбство
СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч. Любов до слави, прагнення до неї.
[Валент:] Чим прислужився я до слави бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Л. Укр., III, 1952, 288).
Словник української мови (СУМ-11)СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч. Любов до слави, прагнення до неї.
[Валент:] Чим прислужився я до слави бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Л. Укр., III, 1952, 288).
Словник української мови (СУМ-11)