славолюбство

СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч.

Любов до слави, прагнення до неї.

[Валент:] Чим прислужився я до слави Бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. славолюбство — славолю́бство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. славолюбство — див. МАРНОЛЮБСТВО.  Словник синонімів Караванського
3. славолюбство — -а, ч. Любов до слави, прагнення до неї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. славолюбство — СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч. Любов до слави, прагнення до неї. [Валент:] Чим прислужився я до слави бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Л. Укр., III, 1952, 288).  Словник української мови в 11 томах