славолюбство
СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч.
Любов до слави, прагнення до неї.
[Валент:] Чим прислужився я до слави Бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- славолюбство — славолю́бство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- славолюбство — див. МАРНОЛЮБСТВО. Словник синонімів Караванського
- славолюбство — -а, ч. Любов до слави, прагнення до неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- славолюбство — СЛАВОЛЮ́БСТВО, а, ч. Любов до слави, прагнення до неї. [Валент:] Чим прислужився я до слави бога? Чим сам собі я славу заслужив? [Мартіан:] Де ти навчився славолюбства? (Л. Укр., III, 1952, 288). Словник української мови в 11 томах