славолюбний

СЛАВОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який любить славу, прагне до неї.

Не бачивши ніколи руського князя й уявляючи його як славолюбну, горду .. людину, Іоанн був певен, що Святослав приїде на зустріч з почтом, у найкращому своєму вбранні (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. славолюбний — славолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. славолюбний — -а, -е. Який любить славу, прагне до неї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. славолюбний — СЛАВОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить славу, прагне до неї. Не бачивши ніколи руського князя й уявляючи його як славолюбну, горду.. людину, Іоанн був певен, що Святослав приїде на зустріч з почтом, у найкращому своєму вбранні (Скл., Святослав, 1959, 609).  Словник української мови в 11 томах