славолюбний
СЛАВОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить славу, прагне до неї.
Не бачивши ніколи руського князя й уявляючи його як славолюбну, горду.. людину, Іоанн був певен, що Святослав приїде на зустріч з почтом, у найкращому своєму вбранні (Скл., Святослав, 1959, 609).
Словник української мови (СУМ-11)