славолюб

СЛАВОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить славу, прагне до неї.

Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавати душу (Стельмах, Правда.., 1961, 49).

Значення в інших словниках

1. славолюб — славолю́б іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. славолюб — -а, ч. Той, хто любить славу, прагне до неї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. славолюб — СЛАВОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить славу, прагне до неї. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах