славолюб
СЛАВОЛЮ́Б, а, ч.
Той, хто любить славу, прагне до неї.
Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)СЛАВОЛЮ́Б, а, ч.
Той, хто любить славу, прагне до неї.
Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)