славолюбець

СЛАВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Те саме, що славолю́б.

І тут зрозумів славолюбець, Що Слава його обдурила (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. славолюбець — славолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. славолюбець — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. славолюбець — -бця, ч. Те саме, що славолюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови